Деякі глобальні інститути були настільки корисними – і настільки всебічно ігнорованими.
У якийсь момент 13-та конференція Світової організації торгівлі, що проводилася раз на два роки, минулого тижня виглядала так, ніби вона могла стати останньою. Переговори безрезультатно затяглися до вихідних, і повний крах здавався ймовірним. В останню хвилину було укладено видимість угоди. Майже повністю позбавлений змісту, вона просто відклала те, що зараз здається ймовірною долею СОТ.
Відродження цього інституту необхідне і досяжне, але цього не станеться доти, доки найвпливовіші уряди світу, і насамперед США, не вирішать спробувати.
Останнім часом вони вирішили вчинити навпаки. Країни навмисно прискорювали розпад СОТ, відкрито віддаючи перевагу внутрішній промисловій політиці та керованій торгівлі ринковій співпраці. Свого часу вони зрозуміють, наскільки це є серйозною помилкою. На той час збитки, завдані фрагментацією глобальної економіки, можуть бути величезними, і його нелегко виправити.
Вже давно надходять законні скарги на системи та процедури СОТ. Організація існує для встановлення та забезпечення дотримання правил, що регулюють міжнародну торгівлю. Але в міру розвитку характеру торгівлі правила потребують коригування – уряди, які порушують ці правила, мають бути притягнуті до відповідальності, інакше сумлінне переслідування взаємних інтересів звалиться. В обох відносинах СОТ тривалий час була неефективною.
Питання в чому.
Протягом десятиліть після 1945 року сильне лідерство США у поєднанні з глобальним консенсусом про переваги співробітництва значно розширили торгівлю, керуючись спочатку Генеральною угодою щодо тарифів та торгівлі, а потім її наступницею, СОТ. Результати були чи не чудовими: рівень життя піднявся у всьому світі, особливо в країнах, що розвиваються. Реформи, ініційовані системою, зазвичай призводили до додаткового економічного зростання на 1,0-1,5 відсоткові пункти на рік, що у сумі призводило до збільшення доходів на 10-20% протягом десятиліття.
Однак невдовзі новий консенсус почав ставити під сумнів ці здобутки, розглядаючи торгівлю в досучасних меркантилістських термінах як, по суті, підприємство з нульовою сумою. Правила СОТ не враховували нових економічних викликів та нових форм торгівлі. Нехтування, балансування на межі війни, внутрішня політика та вимога, щоб нові угоди користувалися одностайною підтримкою – все це разом паралізує інститут, що, у свою чергу, підтверджує скарги критиків.
Один із елементів фіаско минулого тижня чудово проілюстрував проблему. З 1998 року члени СОТ домовилися не запроваджувати тарифи на цифрову торгівлю. Засідання за засіданням вони продовжували цей мораторій. Минулого тижня Індія, Індонезія та Південна Африка виступили проти подальшого продовження, частково тому, що вони хочуть отримати доходи, які принесуть тарифи, але також для того, щоб отримати важелі впливу на вирішення інших спірних питань. В останню хвилину дія цифрової зони вільної торгівлі була продовжена ще на два роки, але, очевидно, з припущенням, що потім термін її дії закінчиться. Хорошою новиною, за словами генерального директора СОТ Нгозі Оконджо-Івеала, є те, що у підприємств "час пристосуватися".
У наші дні це, мабуть, привід для святкування: ми матимемо час пристосуватися до перелому у світовій торгівлі.
Переговори про субсидії фермерським господарствам та надмірний вилов риби ні до чого не привели. Одне з найнагальніших завдань СОТ – відновлення процесу врегулювання суперечок, який США підірвали, відмовившись призначати суддів до свого апеляційного органу, залишилася невирішеною. Торговий представник США Кетрін Тай продемонструвала свою прихильність до цих та інших питань, достроково залишивши засідання. Президент Джо Байден, схоже, задоволений такою недбалістю. Його ймовірний суперник на виборах у листопаді буде ще на голову вище, виступаючи за повсюдні тарифи, які категорично порушили б основні принципи СОТ і оформили б смерть організації офіційно.
Це якась ганьба! Вільна торгівля залишається найбільш плідним видом економічного співробітництва, що стимулює економічне зростання, підвищує доходи і, що особливо важливо, робить країни партнерами, а не противниками. Дозволити СОТ загнивати – найважливіша помилка.