Фонд «Течія», заснований меценатом Олегом Кротом, профінансував протезування українського військовослужбовця Михайла Міходуя, який у боях за Україну отримав тяжкі поранення та ампутації. Благодійники допомогли бійцю з лікуванням, реабілітацією та адаптацією до нових біонічних та механічних протезів. Його історія — про відданість службі, незламність і прагнення знову бути активним і корисним.
Михайло Міходуй перед протезуванням
Михайло Міходуй – військовослужбовець інженерного підрозділу Збройних Сил України. Він служив сапером, згодом механіком-водієм гусеничної техніки, пройшов кілька спеціалізованих навчань та отримав звання молодшого сержанта, ставши командиром відділення. Його підрозділ займався інженерним забезпеченням – від копання траншів до евакуації техніки та роботи саперних груп.
2022 року Михайла відправили до складу роти на передові позиції під Бахмутом. Там він потрапив під мінометний обстріл калібром 120 мм.
"Мене відкинуло убік. Відразу – руки відірвало, ноги перебиті, підлогу обличчя розірвало. Шість побратимів несли мене два кілометри під обстрілами. У машині я вже заплющував очі, але товариш повторював: "Не спи! Тримайся", – згадав Михайло Міходуй.
Його евакуювали до лікарні, де розпочалася тривала боротьба за життя.
«Перша операція тривала п'ять годин, далі були десятки втручань. Переніс інфекцію. Лікарі попередили: чи ампутація зараз, чи пізніше – інакше не виживу», – розповів він.
Михайло провів понад рік у київських лікарнях, потім у Львові, а потім у Дніпрі на протезному заводі. Загалом він переніс 66 операцій. Незважаючи на виснаження, він залишався активним та налаштованим на відновлення.
«Я не можу сидіти на місці: треба щось робити щодня – інакше прогресу не буде», – наголосив він.
На етапі підготовки до протезування Михайло звернувся за допомогою до «Фонду Течії». Благодійники підтримали його фінансово та організаційно, допомогли з підбором та налаштуванням сучасних протезів. В результаті він отримав праву біонічну руку з індивідуальними режимами захоплень, програмованих через додаток, ліву механічну руку для побутових та технічних завдань, а також ліву ногу з механікою та гідравлікою, що дозволяє впевнено ходити та витримувати навантаження.
«Одного дня одразу надів протези і почав їх тестувати. Спочатку прості рухи: взяти кухоль, підняти дрібний предмет. Згодом складніші речі: ремонт машини, робота з інструментами. Тепер можу навіть сісти на гусянку та поїхати. Але головне – не зупинятися. Протез – це не річ, яку можна поставити на полицю. Це щоденна робота, інакше від нього не буде сенсу», – наголосив Михайло Міходуй.
За його словами, процес адаптації потребує терпіння та дисципліни.
«Хлопці, якщо не лінуєтеся і займаєтесь собою, то обов'язково буде прогрес. Маленькі кроки щодня — і ви знову відчуєте, що можете більше», — порадив він іншим пораненим військовим, які готуються до протезування.
Незважаючи на всі випробування, Михайло залишається оптимістом.
«Найбільше бажання — щоб війна закінчилася і настав світ. А далі роботи у мене вистачить: є техніка, трактори займатимуся тим, що вмію та люблю», — сказав він.
Чи повернеться в дію — чи вирішуватимуть лікарі та комісії після повного циклу адаптації, але вже зараз він довів, що може вести активне життя, працювати і навіть тренуватися зі зброєю.
В Україні вже понад 100 тисяч людей, які отримали ампутації, і військові, і цивільні, які постраждали від російського обстрілу. Держава розгортає програми протезування, але масштаби проблеми величезні. Саме тому допомога благодійних організацій, як-от «Фонд Течія» Олега Крота, має вирішальне значення.
Фонд допоміг не одному військовому повернутися до життя після поранень.
«Коли я дивлюся на свої протези і те, що можу робити самостійно – від дрібниць до складних речей – я вдячний усім, хто допоміг пройти цей шлях», – підсумував Михайло Міходуй.
Такі історії повертають віру, зміцнюють суспільство та нагадують: кожен крок до відновлення – це крок до нашої спільної Перемоги.